We will Translate You, Will!

Доброю традицією кафедри англійської мови є проведення літературно-музичного перформансу до дня народження В.Шекспіра. Цьогорічне дистанціювання завадило нашій традиційній зустрічі, тому пропонуємо вашій увазі переклади сонетів Шекспіра, виконані студентами Анною Денисюк, Юліїєю Варфоломеєвою, Анастасією Мартинюк, Ольгою Михайлюк, Анною Нагорянською та першокурсницею Єлизаветою Нетечею.

 

Sonnet 154

The little Love-god lying once asleep
Laid by his side his heart-inflaming brand,
Whilst many nymphs that vow’d chaste life to keep
Came tripping by; but in her maiden hand

The fairest votary took up that fire
Which many legions of true hearts had warm’d;
And so the general of hot desire
Was sleeping by a virgin hand disarm’d.

This brand she quenched in a cool well by,
Which from Love’s fire took heat perpetual,
Growing a bath and healthful remedy
For men diseased; but I, my mistress’ thrall,

Came there for cure, and this by that I prove,
Love’s fire heats water, water cools not love.

 

Сонет 154

Переклад Ольги Михайлюк,  академічна група Ang2–B16

Мав необережність бог любові задрімати,

І смолоскипа свого він не встиг заховати.

А юні німфи такої нагоди чекали

І символ любові в свої руки забрали.

 

А той вогонь кохання все більше палає

І тим пекучим промінням мільйони сердець розбиває,

Адже не кожне з них взаємність чекає

І вороття немає, страждання на серці слід залишає.

 

Та німфа швидко це виправляє.

Вогонь в крижану воду щодуху кидає

І цим докорінно картину міняє –

Вода та тепер рани глибокі зціляє.

 

Кохання промінь воду нагрів,

Вода ж не остудила людських почуттів.

Sonnet 137

Thou blind fool, Love, what dost thou to mine eyes,

That they behold, and see not what they see?

They know what beauty is, see where it lies,

 

Yet what the best is take the worst to be.

If eyes corrupt by over-partial looks

Be anchor’d in the bay where all men ride,

 

Why of eyes’ falsehood hast thou forged hooks,

Whereto the judgment of my heart is tied?

Why should my heart think that a several plot

Which my heart knows the wide world’s common place?

 

Or mine eyes seeing this, say this is not,

To put fair truth upon so foul a face?

 

In things right true my heart and eyes have erred,

And to this false plague are they now transferr’d.

 

Сонет 137

Переклад Анастасії Мартинюк, академічна група Ang2–B16

Дурний Амуре, що ж ти зробив зі мною?

Немов споїв мене хмільним вином,

І я сліпий перед правдивою красою,

Та зрячий я перед гнилим єством.

 

І ясний погляд мій скували ланцюгами,

І в темні води опустили якорі,

У бухті, що набита кораблями,

Та я тону, хоча стою на мілині.

 

Чому ж серденько слухатись не хоче?

Воно граніт приймає за смарагд,

Й боготворить твої лукаві очі,

Обезцінивши суть духовних благ.

 

Немов на очі хтось вдягнув вуаль,

І щезла вся людська мораль.

Sonnet 90

Then hate me when thou wilt, if ever, now

Now while the world is bent my deeds to cross,

Join with the spite of Fortune, make me bow,

And do not drop in for an after-loss.

 

Ah do not, when my heart has scaped this sorrow,

Come in the rearward of a conquered woe;

Give not a windy night a rainy morrow,

To linger out a purposed overthrow.

 

If thou wilt leave me, do not leave me last,

When other petty griefs have done their spite,

But in the onset come; so shall I taste

At first the very worst of Fortune’s might;

 

And other strains of woe, which now seem woe,

Compared with loss of thee, will not seem so.

 

Сонет 90

Переклад Нагорянської Анни, академічна група Fil1-B18

Зненавидь, як бажаєш, хоч сьогодні,

Коли весь світ змінив моє життя.

Вернусь тобі у темноті й безодні,

Але останнім не кидай у забуття.

 

Не покидай із болем серця в унісон,

Коли я долю переміг в двобою.

Коли ранкова злива змінить дивний сон,

Щоб більше я відчув сум за тобою.

 

Коли покинуть хочеш – кидай не тоді,

Коли все зло наслало своє лихо.

Але якщо лиш скажеш, завдяки тобі

Тебе я вже ніколи не залишу.

 

І всі проблеми вже не є проблеми,

Коли в кохання твого згасли всі поеми.

Сонет 90

Переклад Єлизавети Нетечі, академічна група Ang1–B19

Якщо ненавидиш мене – покинь тепер,

Тепер, коли весь світ поставив хрест на мені.

Зі злою долею з’єднайсь, зігнись

І не приходь, коли утрачу я гординю.

 

О, не приходь! Коли втечу я від страждання,

Із тилу в серце горя ніж не пхай.

Нехай не змінить ніч вітрів вогке світання,

Прошу, – повільно не вбивай.

 

Якщо покинеш ти мене, то мить остання,

Коли усі печалі нападуть,

Дай все ж відчути, як почнуться ці терзання,

Найгіршу муку з мук, що принесуть.

 

Та інші шрами горя, як тільки ти підеш,

Не будуть вже здаватися печальними без меж.

A poem from Shakespeare’s play “Love’s Labour’s Lost”

Age and Youth

Crabbed Age and Youth

cannot live together,
Youth is full of pleasance,

Age is full of care,
Youth like summer morn;

Age like winter weather,
Youth like summer brave;

Age like winter bare;
Youth is full of sports;

Age’s breathe is short;

Youth is nimble;

Age is lame,
Youth is hot and bold;

Age is weak and cold;
Youth is wild and Age is tame;
Age, I do abhor thee!
Youth, I adore thee!
Oh, my Love, my Love is young!

Age, I do defy thee –

O sweet shepherd, hie thee,

For methinks thou stay’st too long.

Закохана в молодість

Переспів Анни Денисюк, академічна група Ang2–B16

Як попіл волосся у неї,

А очі – могильний граніт.

Та все ж таки перед нею

Дівчина залишила слід.

У неї чорне волосся,

Немов ворони крило.

Нікому ще не вдалося

Знищити силу його.

В очах є життя і надія,

А усмішка – цвіт навесні.

У неї  – нездійснена мрія,

Вона досягає її.

І десь на клаптику часу

Дві постаті будуть разом –

Глибока і мудра старість

Сяде собі за столом.

До неї підійде красуня,

І сяде поруч вона.

Залишиться лише відлуння –

Молодість вже пройшла…

Вони усміхнуться разом

І молодість струсить цвіт.

Стара і глибока старість

Продовжить життя політ.

Кафедра англійської мови дякує студентам за креатив, натхнення, любов до поетичного слова вічно молодого і сучасного, закоханого Шекспіра!