Продовжуємо знайомитись з Erasmus+ Alumni Університету Огієнка.
Ніка Ковальська – студентка 3 курсу факультету іноземної філології спеціальності 035 Філологія за спеціалізацією 035.041 Германські мови та літератури (переклад включно), перша – англійська, із 16 лютого до 15 липня 2024 р. навчалась у Католицькому університеті в м. Ружомберок (Республіка Словаччина), реалізуючи академічну мобільність за напрямом КА171: міжнародна кредитна мобільність у формі навчання.
- Почнемо з початку. Чому вирішила брати участь в конкурсі та які були думки, коли вже збирала валізи?
Із перспективами участі в програмі обміну ЄС Еразмус+ нас ознайомили викладачі ще впродовж першого року навчання, однак більш серйозно розглядати цю можливість я почала через 2 роки, себто на третьому курсі. Доволі високий рівень англійської мови, жага до нового та інші компоненти, з якими збігалися мої тодішні знання та вміння, спонукали мене спробувати свої сили. Ця спроба виявилася вдалою. Тут і розпочалася моя пригода. Коли я пакувала валізу, мене охопила дивна суміш емоційного піднесення та, скажу відверто, розгубленості – схоже на те, що відчуває дитина першого дня у школі. Я була певна, що в мене все вийде, і водночас трохи хвилювалася перед своєю першою поїздкою за кордон. Хто ж знав, що все складеться настільки чудово!
- Коли вже опинилась у Ружомберку і вперше зайшла в Католицький університет – які були враження?
Моє захоплення розпочалося ще до того: яскраві світлини будівлі університету з величезною добре обладнаною бібліотекою, обрамленою панорамними вікнами, викликали в мене бажання чимскоріше побачити все це на власні очі. Упродовж усього мого перебування Словаччина не припиняла дивувати мене своїми мальовничими краєвидами. Сам університет виявився навіть більшим і більш технічно оснащеним, ніж я уявляла, з дуже привітною атмосферою. Одразу біля входу до кампусу є затишний студентський куточок для ранкового чаювання та жвавих розмов. Для зручності є ліфт, затишні аудиторії з кріслами і зі столиками (жодних тобі парт), їдальня, відкритий простір із лавками, гойдалкою та спортивним майданчиком. Пам’ятаю: дивлюся й не можу збагнути, що ось вона – моя домівка на наступні пів року.
- Чи виникали в тебе труднощі з адаптацією до нової навчальної системи або культурного середовища?
Звісно ж, занурившись у ще донедавна незнайому культуру, труднощів не оминути. Це був насамперед мовний барʼєр, адже спочатку я майже не знала словацької, однак часткова схожість з українською та мовні курси згодом дуже допомогли. Повсякденне життя теж створювало виклики, як-от з’ясування тутешніх звичаїв чи освоєння місцевого громадського транспорту. Однак незмірна підтримка з боку працівників і студентів університету, місцевих жителів, адміністрації гуртожитку тощо значно полегшила адаптацію. Із соціалізацією проблем не виникало – призвичаїтися було доволі легко завдяки дружньому ставленню студентів та викладачів і їхньому щирому бажанню допомогти, коли є така необхідність. Помало-помалу чуже ставало більш звичним: і люди, і місця, і все, що мене оточувало.
- Які предмети ти обрала та які з них виявилися найцікавішими або найскладнішими?
Попри те, що перед прибуттям до Словаччини ми склали список дисциплін, які хотіли б вивчати, кожен з нас мав змогу відвідати обрані заняття і за необхідності внести корективи протягом перших кількох тижнів. Це гарантувало, що кожен предмет у списку цікавий, важливий і збігається з моїми академічними амбіціями. Занять із вкрай винахідливим викладачем, корінним ірландцем Джоном, зізнаюся – чекала найдужче. Я, як і більшість, обрала всі три його «Practical Langauge» (2, 4 і 7) та завжди з нетерпінням чекала, щоб дізнатися, яке ж вигадливе завдання він підготує наступного разу. Найскладнішим і водночас одним з найцікавіших для мене виявився предмет під назвою «Critical Enquiries 2», що гармонійно поєднує в собі вивчення мови та обговорення важливих соціальних питань, що стосуються гендеру. Кожна дисципліна стала неповторною перлиною в скарбничці мого досвіду Erasmus+, відбиваючи різноманітність і багатство програми.
- Як проходив твій освітній процес у новому університеті? Які відмінності ти помітила в порівнянні з нашим університетом?
Щойно розпочався семестр за мною закріпили окрему електронну пошту та додали до онлайнових систем «АІС», «Moodle» і «Microsoft Teams» з метою спрощення процесу майбутньої координації. Під час перших зустрічей кожен викладач окреслив вимоги та побажання щодо свого предмета, тож я знала, чого очікувати та що варто зробити, щоб успішно завершити курс. Вимоги були дуже різноманітними. Іспити також набували різних форм: розгорнуті відео на запитання, тестові завдання, навчальні проєкти та навіть дебати. Мені особливо сподобалося, що кожен із професорів, бувши високоосвіченим фахівцем у своїй галузі, вирізнявся своїм унікальним стилем викладання мови: хтось ілюстрував вживання граматичних конструкцій та стилістичних засобів жартівливими реченнями й картинками, пригощав нас цукерками для кращого запам’ятовування, хтось вигадував різноманітні інтерактиви та ігри, як-от Джон, спонукаючи вести дискусії англійською, хтось наголошував на командній роботі, щоб згуртувати нас і залучити до спільної роботи над проєктами, а хтось схилявся до більш традиційних методів. Таке розмаїття робило навчання і приємним, і ефективним.
- Які можливості для саморозвитку та позанавчальної діяльності пропонував університет у Ружомберку?
Одразу після нашого приїзду координатори влаштували для нас вітальний день з подарунковими пакунками та поїздкою до автентичного словацького ресторану, де ми куштували традиційну їжу й знайомилися одне з одним. Нас нерідко частували стравами тутешньої кухні. Трохи згодом координаторка Люція звозила нас на екскурсію в гори, до галереї «Tricklandia» та музею крижаних скульптур, а місцеві студенти повели до Оравського Граду, одного з найгарніших замків-музеїв Словаччини. Студенти-журналісти започаткували подкаст за участю учасників програми Еразмус+. У гуртожитку часто вивішували оголошення про майбутні події, зокрема гірські походи, студентські вечірки та концерти. Родзинкою стало заняття «Discover Slovakia» («Пізнайте Словаччину»), де ми в інтерактивній формі вивчали більше про історію, мистецтво, фольклор, медіа, архітектуру та інші аспекти, розповідаючи і про свої країни. Це було пізнавально, дуже весело і зблизило нас.
- Чи мала ти можливість подорожувати під час перебування за кордоном? Які місця ти відвідала?
Гадаю, це одна з найулюбленіших частин багатьох учасників програм обміну: так, така можливість була, тож зась було б нею не скористатися. Завдяки міжнародному студентському посвідченню (ISIC) ми могли безоплатно подорожувати поїздом в межах Словаччини та отримувати знижки на відвідування відомих пам’яток за кордоном. Упродовж першого місяця навчання в КУ ми познайомилися з іншими учасницями з різних країн, зокрема Чехії, Польщі, Франції, Італії, Грузії (Сакартвело) та Узбекистану й здійснили спільну поїздку до Австрії. Згодом я також мала нагоду відвідати Угорщину, Італію, Францію та Іспанію. Як кажуть: «Еразмус+ – це нагода дослідити світ», і подорожі зробили цей досвід направду дивовижним.
- Чи змінилося твоє бачення щодо майбутньої кар’єри або планів після участі в програмі?
Так і ні. Моє попередньо сформоване уявлення щодо майбутньої професійної траєкторії лише закріпилося: взаємодіючи з носіями й викладачами англійської мови, англомовними туристами й мешканцями різних країн, а також безпосередньо вивчаючи мову, я зрозуміла, що це саме те, чим я хочу й надалі займатися, тож слід продовжувати рухатися в цьому напрямі. Плани, утім, зародилися нові. Знайомство з різними культурами та середовищами підживлює моє поривання здобути більше досвіду та ділитися ним з іншими людьми. Я прагну застосовувати й поширювати креативні підходи щодо вивчення мови та навички міжкультурної комунікації, які здобула під час участі, долучатися до подібних значущих проєктів і заохочувати інших робити те саме. Програма Erasmus+ відкрила мені очі на широкі можливості, що відкриваються перед мною, і надихнула мене повною мірою скористатися ними як для особистісного зростання, так і задля позитивного внеску в життя громади довкола мене.
- Чи плануєш ти підтримувати контакти з людьми, яких ти зустріла під час участі в програмі?
Безумовно! І місцеві студенти, і наша інтернаціональна спільнота – таких щирих людей ще треба пошукати. Я безмежно вдячна всім, хто був дотичний до цієї ініціативи, і за те, що мені випала нагода познайомитися з ними та разом створити всі ті спогади, які я завжди пам’ятатиму. Навіть координатори нарекли нас найдружнішою та найвеселішою групою іноземних студентів і жартома запрошували якось повернутися. Наші спільні бесіди в соціальних мережах досі жваві й рясніють повідомленнями, ми підтримуємо одне одного, ділимося відео. Дякую програмі Еразмус+ за те, що зробила все це можливим.
- Як програма ЄС Еразмус+ вплинула на твоє особисте і професійне зростання?
Для мене досвід участі в програмі ЄС Еразмус+ – передусім про розширення своїх горизонтів шляхом занурення в нове культурне та академічне середовище. Як студентка факультету іноземної філології я ще більше вдосконалила навички володіння англійською мовою завдяки щоденному спілкуванню та навчанню із зануренням у мовне середовище. Життя за кордоном зробило мене більш адаптивною та незалежною, навчило орієнтуватися в новому середовищі та будувати взаємини з людьми різного походження. У професійному аспекті Erasmus+ сприяла встановленню міцних міжкультурних зв’язків та відкрила нові кар’єрні перспективи, розвинувши мої комунікативні здібності. Виклики, які я подолала, зробили мене більш стійкою та винахідливою – якості, що цінуються у будь-якій кар’єрі. Я пишу, і всі ці події, мандри та набуті спогади слугують джерелом натхнення для моїх майбутніх віршів і прозових текстів. А ще участь у програмі надихає мене на майбутні звершення – можливостей є безліч, не забуваймо ними скористатися.
- І на завершення: як ти вважаєш, чи варто виходити із зони комфорту задля подібного досвіду?
Понад сумнів. Щоб по-справжньому пізнати себе, потрібно зробити крок у невідоме – хай хисткий і невпевнений, та все ж крок. А потім ще один, і ще. Упевненість з’явиться слідом. Хвилини страху перетворяться на роки втіхи із власних досягнень, а тимчасові незручності потьмяніють на тлі численних приємних спогадів. Те, якою я була до участі в програмі, і те, якою стала після неї, – це дві різні людини. Тепер я більш глибоко обізнана у своїй професійній сфері та повертаюсь додому з чітким розумінням глобальних проблем, твердою прихильністю до сприяння міжнародній співпраці та діалогу, багатством незабутніх подорожей і дружніх зв’язків. Ця трансформація – це те, що робить програму ЄС Еразмус+ такою потужною. Йдеться про ваше всебічне зростання, а за ним і ширший вплив, масштаби якого важко окреслити. Шлях може бути нелегким, але запевняю вас: винагорода буде незмірною. Пам’ятаймо, що зміни починаються з нас, і зробімо цей крок. Назустріч непізнаному й новому. Назустріч суттєвим змінам разом з Еразмус+.
Відділ міжнародних зв’язків