Україна переживає один з найважчих періодів своєї історії. До зброї стали всі, хто в мирний час був найзапеклішим пацифістом. Однак сучасна війна – це не тільки снаряди й вибухи. Споконвіку підступний і заздрісний ворог-сусід атакує нас з усіх фронтів, один з яких – інформаційний. Щоб розібратись у хаосі фейків, маніпуляцій, провокацій тощо, треба оперувати інтелектуальною зброєю – знаннями, щоб уміти аналізувати, інтерпретувати, порівнювати, бажано – володіючи кількома мовами. Тому навіть упродовж вимушених канікул студенти-англійці продовжують навчатись. Завдячувати цьому ми маємо фулбрайтівській стипендіатці Вінстон Пеннібеккер, яка не припиняє проводити засідання клубу англійської мови, активізує студентів до вдосконалення мовленнєвих навичок через обговорення актуальних проблем. Серед тематики дискусій – роль знаменитостей у війні, громадянська позиція і зона комфорту; не обходиться без кепкування з «рускаго ваєнного карабля» та суцільного страху й політичного мороку, в якому й зараз живуть московити, що на власному досвіді відчула Wyn, проживши чотири місяці в російському Ярославлі.
На жаль, не всі студенти зараз мають доступ до якісного інтернету, однак це тимчасові труднощі. Найголовніше інше – наші вороги бояться сильної України, вони хочуть бачити її обмеженою й покірною, якою є рабська путінська росія. Але неможливо здолати того, хто впевнений у своїй силі – силі своєї зброї, свого духу, своїх знань.
Принагідно, через нашу самовіддану колегу Вінстон Пеннібеккер висловлюємо щиру вдячність урядові й народу Сполучених Штатів за всеохопну підтримку й допомогу в цій війні світла й темряви. Світло обов’язково переможе, про що майже століття тому аксіоматично заявив назвою одного зі своїх найпопулярніших романів американський письменник – нобелівський лауреат Ернест Гемінґвей: The Sun Also Rises («І сходить сонце»).